Словесні “заряди”, банери, запалені фаєри після забитого голу, сьогодні без цього навіть складно уявити футбольний матч. Вічно невгамовні ультрас, люди, які з усіх сил намагаються підтримати свою команду, організовують перформенси і на трибунах франківського стадіону. Футбол завдяки цим людям перетворюється на своєрідне шоу, нехай не в таких масштабах як у Європі і все ж таки “останні два роки рух набирає все більшого розвитку”, - розповідає вболівальник франківської команди (текст бесіди з яким викладений нижче), який вирішив не розголошувати власне ім’я. Проте, як це зазвичай трапляється, у медалі – дві сторони, є й така позиція згідно якої форма вболівання ультрас розцінюється як занадто радикальна. Кореспондент “ОстроВ” дізнався про особливості діяльності франківського об’єднання ультрас - “Вар’яти” у вищезгаданого представника руху. - Звідки бере початок шлях, який привів до того, що ми зараз бачимо на трибунах стадіону “Рух”? Як усе зароджувалось? - Початки були ще в кінці 80-их. Проте, тоді це були одинокі люди, не було організованого угрупування, а от в 90-х вже був створений фан-клуб “Ураган”, який проіснував фактично до часу зміни назви футбольного клубу “Прикарпаття” на “Спартак”. З деякими людьми, з того осередку, ми спілкуємось і зараз. З “Спартака” люди так само непогано почали вболівати, тоді вже Інтернет був більш поширеним, інформація стала більш доступною. Але було багато різних причин через які вони сильно не розвинулись, серед них – невелика кількість людей, які займались підтримкою клубу. Сильного розвитку не було. Ну от зараз “Прикарпаття” вже має достатньо організовану підтримку. - Яка чисельність франківських ультрас? - Залежно від важливості матчу. Наприклад, минулого сезону вивезли на гру у Закарпатті більше 50-ти чоловік, а на першу домашню гру цього сезону зібрали близько 30-ти… Літо все ж таки, пороз’їзджались люди. А таких основних хто любить це і хоче цим займатись десь чоловік 50-60, плюс непостійні, які приходять і ми їх знаємо, але так сильно цим не горять. - У вас є загальновизнаний лідер, авторитет? Яким чином вирішуються питання щодо організації діяльності угруповання? - Звичайно є люди, які цим всім займаються, це все організовують, тобто, просто так нічого не відбувається. Відповідно, якщо треба намалювати банер – хтось має скласти проект як його намалювати, треба зібрати гроші, купити тканину, зшити і так далі. Таких людей приблизно 10-15, що цим всім займаються. Вони домовляються за автобуси на виїзди, складають списки, всіх обдзвонюють, проводять іншу організаційну діяльність. - В Європі існує практика стосовно спільного прийняття рішень, щодо тих чи інших актуальних для клубу питань між фан-сектором і керівництвом. Ви співпрацюєте з керівництвом клубу? - Ні. Ми з клубом пробували співпрацювати ще на початках. Президент клубу нам багато всього пообіцяв. Нам навіть виділили на деякий час приміщення в стадіоні де ми займались розмальовкою банерів, тримали всі свої речі. З часом ця співпраця повністю припинилась, ми зараз повністю самостійні. Виїзди на матчі до інших міст відбуваються за свої кошти. Щоправда клуб підтримує в екстремальних ситуаціях з міліцією. В таких випадках може підійти хтось з клубу чи навіть гравці підбігти поговорити з міліцією, мовляв, чому ви чіпаєте наших фанатів. - В скільки в середньому обходиться організація шоу, перформенсу? - Залежно, що готувати. Якщо новий банер, піротехніка - то гривень 700, до 1000. В залежності від важливості матчу. - Скільки часу займає підготовка? Розучування пісень? - Це вже все напрацьовано. За декілька днів до матчу, за день, якщо є нові заряди, які варто завчити, то збираються хлопці на репетицію. Це все відбувається на самому стадіоні. Малювання банерів - так само, за 2-3 дні до матчу. Буває, що за день наперед все готове, інколи закінчуємо за кілька годин до матчу, домальовуємо прямо на стадіоні. По різному буває, залежно від ситуації. - Звідки беруться гроші на організацію шоу? - Зазвичай найбільше витрачаються 10-15 людей, які це все організовують. Звичайно, що збираємо гроші і на секторі, хто скільки може стільки й дає, дві гривні, десять, це не примусово. Люди закидують на перформенс коли мають гроші. - Менталітет ультрас, можеш описати його? - Ультрас це вірність команді назавжди, повністю. Думки завжди про підтримку власної команди вдома чи, тим більше, на виїзді, особливо на виїзді. Ультрас це вірність місту, друзям, які разом з тобою підтримують команду. Це стиль життя. Ультрас є фанатами не лише на стадіоні, а й у житті. Ми допомагаємо один одному не лише у секторі, а й у буденних справах, елементарно перенести шафу вдома чи щось тому подібне. Дружба, компанія - це все загально так можна охарактеризувати. - Cеред франківських вболівальників є розділення на ультрас і хуліганс? - Можна сказати, що є. Не всі люди, які приходять на стадіон готові відстоювати честь рідного клубу і міста кулаками на вулицях. В світі поділення ультрас і хуліганс як відбувається? Ультрас повністю займаються тільки візуальною і звуковою підтримкою на стадіоні, хуліганс так само тусують на секторі, і, залежно від ситуації займаються “махачами”. В загальному всі разом, разом стоїмо в секторі. - Конфлікти на цьому підґрунті виникають? Адже, одна частина вболівальників йде на бійку, а інша не йде. - Ні. Кожному своє. Якщо ти не хочеш йти, тебе ніхто змушувати не буде. У нас не тоталітарний режим, під стволом автомата ніхто не змушуватиме. Все просто. - Бійки місцевих хуліганів з хуліганами інших команд носять організований характер чи відбуваються хаотично? - Залежить від ситуації, деякі зустрічі бувають по попередній домовленості. Наприклад по телефону, є свої контакти з багатьма містами України, з іншими угрупуваннями. По попередній домовленості про кількість, вік тих, хто буде сходитись між собою. Бувають хаотичні зустрічі, так би мовити, непідготовлені. Коли хтось приїхав, а його не чекали. В основному зараз все робиться набагато організованіше ніж це було колись, як не як міліція так само не спить, всі намагаються тихше, дальше, швидше це зробити. - Те, що відбувається, проходить за принципом фейр плей (без використання допоміжних засобів)? - Так, принцип фейр плей. - У вас є запеклі вороги серед вболівальників інших українських команд? - Аж настільки ворожих поки що немає. Є загострені стосунки, нервові, так би мовити. Наприклад, на галицько-волинському дербі, матч із луцькою Волинню. З ними важкувато, але це все під час футболу. Так ми можемо зустрітись чи у Львові, чи у Франківську, чи в Луцьку, поспілкуватися, випити пива. Ворожих стосунків немає, зі всіма контактуємо, всі контактують з нами. - Чи є місце політиці на трибунах? - В розумінні відношення до якихось політичних організацій, партій? В нас націоналізм, ми співаємо гімн України в фан секторі, це наша країна, наш клуб. Український націоналізм побутує на трибунах, не серед всіх звичайно, є деякі клуби в яких трохи інші політичні переконання, залежно від місця розташування клубу, від впливу. - Ви самі виробляєте атрибутику клубу? - Рози (шарфи) замовляємо через Київ, у Франківську нажаль зараз немає. - У вас були ідеї відкрити власне виробництво, магазин, клубний заклад? - Не настільки масштабно як заклад, але є ідея щодо виробництва власної атрибутики, а саме стікери, значки, рози. Ми над цим думаємо. - Доволі часто ультрас прикривають свої обличчя, і, як і в твоєму випадку, не бажають розголосу власного імені. Якщо ультрас не хулігани, для чого їм така конспірація? - Справа в тому, що до ультрас причетні різні люди. В когось посада в банку чи в якійсь серйозній юридичній конторі. В будні дні людина працює, а на вихідних вона на стадіоні. Припустимо такий варіант, людина не хоче щоб десь випадково, ще й по телебаченні, якщо знімуть на телекамеру, хтось побачив її обличчя. До того ж використовується піротехніка, яка заборонена для використання на стадіонах і за це досить великі штрафи, якщо ловлять. Тому своє обличчя краще приховувати, плюс зараз йде підготовка до Євро 2012, не є рідкістю побачити на стадіонах працівників СБУ з камерами, які ходять, знімають всіх. - Франківські ультрас орієнтуються на якісь конкретні європейські стилі вболівання? - Навмисно ні на кого не орієнтуємося, щось частково береться від усіх. Відповідно ми подаємо свій стиль – вар’ят стайл. Артем Лєтошинскі, спеціально для “Остров”
